Тараканів форт та Дубенський замок.

Нещодавно згадала, що в мене є така штука, як блог. Перечитала усі свої пости, зробила собі флешбек і здивувалась, що дещо з тої поїздки в Індію, я вже почала забувати. Тому вирішила записувати враження не тільки від подорожей за кордон, але й по Україні, тим паче, що багато знайомих розпитуються про мої поїздки, враження і тд. Все-таки і в Україні є на що подивитись і можна втрапити ще в більші пригоди, ніж десь у світі )).

У якості відновлювального посту напишу про свою поїздку з клубом “Velo-stalker” у парочку фортів Рівенської та Волинської областей.

Поїздка планувалась мало не півроку. Нарешті, дата була обрана, всі 15 чоловік дружно плюнули на прогнозовані дощі і все-таки поїхали. У планах було відвідати Тараканів Форт, Дубенський замок, музей військової техніки у Луцьку, Луцький замок та підземелля під кафедральним костелом святих Петра та Павла у Луцьку.

Тараканів форт.
Автор: Володимир Фученко

Отже, ми приїхали у Дубно і вирушили у сторону Тараканового форту. Топали ми добрих півгодини по трасі, а форту не було видно навіть на горизонті. Потім GPS сказав нам, що для нас дорога закінчилась і є тепер тільки напрямок по болоту (для велосталкерівця поїздка без болота – це невдала поїздка)))  через поля та ліс. У лісі ми ще протопали хвилин 15, в мене вже почали закрадатись підозри, що ми не туди йдемо, тому що форту так і не було видно. Краса форту відкривається зовсім несподівано. Вузька стежина приводить тебе прямо у середину і ти розумієш, що щойно пройшов по замаскованій зовнішній стіні форту. У форт можна потрапити й з іншої сторони, так, як туди потрапляли колись у 19 столітті через довжелезний коридор з бійницями і з товстезними стінами, але як на мене, то наш варіант кращий ;). На красотіщу руїн дивіться на знимці. Виглядає так, ніби цей форт будували австріяки, а насправді він був збудований Царською Росією для оборони кордону який там проходив після третього поділу Польщі. Історію форту тут описувати не буду, але її можна почитати в книзі історика Петра Савчука «Дубенський форт». Фортеця закинута, ніким не охороняється, ніким не реставрується. Можна зайти у середину і полазити по усіх приміщеннях, тільки потрібно мати з собою ліхтарик. Ми мали тільки один нормальний ліхтарик на 15 чоловік. І тому заходилися розумники, які нас постійно лякали з темноти. Було страшно (чи весело) краєм ока бачити в темноті ногу в камуфляжі. А там, за легендами, водяться привиди….

Дубенський замок. Такий собі замок, як всюди. Площа невеличка, майже усі приміщення закриті або просто так, або для виставки… Тому ми не дуже довго там пробули.  Саме цікаве в цьому замку це те, що до ХХ століття замок ні разу не був захоплений, а також історія про те, як під час приготування до весілля племінниці князя Острозького Беати, була навала татар. Беата сама вийшла на бастіон  і запустила гармату прямо в намет татарського хана і тим самим врятувала не тільки замок, але й власне весілля. Певно, вже дуууже хотіла заміж))).   

В музеї військової техніки.
Автор: Володимир Фученко

Музей війської техніки. Невеличкий, під відкритим небом, стоять собі танки, гарматні установки, БТРи…але зате можна залізти у середину деяких машин. А там приладііів, ужас! Як можна було в часи війни, в стресі тим всім управляти, я не уявляю…Деяким хлопцям після цього музею аж в армію захотілось )).

Луцький замок: Гарний замок прямо в центрі міста. Знову ж таки, ми до нього підійшли не з тієї сторони, як всі нормальні люди. Тому було досить дивно бачити, як над якимось базаром (чи щось таке) нависає здоровенний замок. Всередині там гарно, але знову ж таки половину проходів позакривано, ніби-то ремонт.:(.

Підземелля під кафедральним костелом святих Петра та Павла у Луцьку: Мою увагу привернула музика, що доносилась з костелу. Грав справжній орган, ми зайшли всередину. Cередина мене не вразила, може й там було щось вражаюче, а я просто не годна то оцінити. Костел, як костел, з лавочками, а от орган і сама музика – фист сподобались.

А от про підземелля є що розказати. Спускаєшся в підземелля, там сидить дідок-екскурсовод, за тобою закривається решітка на ланц і замок. Створюється враження, що ти вже звідти не вийдеш. Частина нашого гурту трішки відстала і дідок вже встиг закрити ті грати, як дійшли наші. Мусіли просити, щоб їх пустили до нас, а для діда « 4 людей»  -  не аргумент, а от в грошовому вираженні він краще сприймає і слова «40 гривень» все таки зробили своє діло і їх пустили))). Саме підземелля мені нагадало захаращений підвал, але родзинкою там є екскурсовод, який постійно намагався тримати нас в страху:  то виключав світло, то грюкав, то кидався на наc, а-ля привид. Основним експонатом підземелля є цілі гори кісток і черепів.  А ще в тому підземеллі не можна фотографувати і наших хлопців фотографів попросили взагалі поховати фотоапарати. Але що там фоткати, я не знаю…хіба черепушки. Одним словом, на любітєля…

Орган
Автор: Олег Olavin

Ось так ми погуляли. Також трошки вразив сам Луцьк. Там відчувається відбиток радянської влади, особливо в архітектурі. Широкі проспекти і квадратні будинки. Франківськ чи Львів мені набагато більше подобаються. А ще, в порівнянні з Франківськом, то тут майже нема кафешок. У нас їх до кольору до вибору, на кожному кроці. А тут здоровенний проспект і самі магазини, а общєпітів малувато.

Ксю і я в Луцькому замку
Автор: Володимир Фученко

Назад додому ми вертались в загальному вагоні. Проїхати 8 годин на твердих лавках після насиченого дня, то тре мати здоровля))). Але весела компанія трохи скрасила ці муки J.