понеділок, 26 липня 2010 р.

Багато вражень - великий пост :)


З недавнього часу (відколи я працюю на роботі)))), я стала розуміти людей, які страшенно чекають п’ятниці. Тепер - я одна з них.

пʼятницю, 23 липня 2010 р.

WOW День.

Вчора зі мною багато чого цікавого трапилось, тому не буду чекати неділі, а все по-порядочку розкажу, поки не забула. Почалось все з того, що вчора нас попередили і попросили не запізнюватись, прийти в офіційному одязі, бо в офісі буде важливий гість. Тим гостем виявився цілий міністр (Minister of Tribal Affairs). Виявляється, в Індії є міністр ,який займається розвитком племінних осередків, які не мають доступу до інформації, до освіти, медицини і тд.

понеділок, 19 липня 2010 р.

«Остров невезения»


Ииих, останній тиждень не був «везучим». Почався він з того, що я захворіла і не пішла на роботу. Повезло в тому, що в деяких дівчаток понеділок вихідний і мені не було так сумно, а в середу мене лишили саму дома, я хотіла повішатись від безвиході і самотності. Але то таке… я вже жива-здорова і ніц мені не бракує (тьфу-тьфу-тьфу).

неділю, 11 липня 2010 р.

Пост на вимогу



Я вже 10 днів тут і мене на кінець догнав культурний шок, їй Богу доходить як до жирафи. Але мій культурний шок зовсім не пов'язаний з індусами, я то все очікувала. Він пов’язаний зі стажерами яких я тут зустріла. Виявляється, в Японії хлопці скубають, обрізають і бриють брови, щоб вони були гарної форми, а в Китаї коли зустрічають людину на вулиці, то замість нашого «як справи» питають «Чи ти їла?». Це питання не потребує відповіді, просто питають і все J.

вівторок, 6 липня 2010 р.

Як не день, то «свято»

Сьогодні помітила, що кожного дня мені трошечки не везе, або щось стається.
З самого початку були непорозуміння з квартирою, потім я не могла добратись з роботи до дому, бо рікша трошки переплутав і завіз мене не туди куди тре, невиносна жара під час прогулянки в суботу ( в неділю було вже виносимо), закрита на реставрацію арка, дощ по дорозі на роботу і таке інше.

неділю, 4 липня 2010 р.

Зміни

На мене Індія має якийсь не зрозумілий вплив, ще не знаю добрий чи поганий: тут, я зовсім не хочу солодкого, навіть морозива, хоча на вулиці дууууже жарко, почала дивитися футбол і тд.
В п’ятницю я вперше побачила і познайомилась зі своїм босом. Прикольний дядечка, дуже відкритий, весь час усміхається і на пару ще з одним дядею, постійно з нас стібеться. А в кінці робочого дня, бос покликав нас на футбол. Трохи було страшно вболівати за Бразилію, коли навколо повно індусів, які вболівають за Нідерланди )), але ж я тепер фанат футболу, а фанатам море по коліно)))!

четвер, 1 липня 2010 р.

Перший, на цей раз, робочий день


В попередньому пості я забула сказати, що світ тісний ))). В Борисполі я зустріла Ростю (Чеха з національного комітету, а в Жарджі ( в мене там була пересадка) двох дівчаток з Сімферополя, які також летіли на AIESEC стажування.

Incredible India!

Для початку прошу не плутати гейш з рікшами, то дві зовсім інші професії! J
Я вже цілий день в Індії і назбиралось досить вражень. «Враження» почались ще з літака. Для початку скажу, що це був мій перший в житті політ. Щоб надалі вам було все зрозуміло, літала я авіалініями Аirarabia. Добирання, реєстрації, всякі контролі- то все фігня. Перший памперс мені знадобився, коли літак був повністю укомплектований і почав рух до злітної полоси. З динаміків загробним голосом почало доноситись: «Аллах Акбар, Аллах Акбар, Аллах Акбар». Але потім до мене дійшло, що своїх вони підривати не будуть.