WOW День.

Вчора зі мною багато чого цікавого трапилось, тому не буду чекати неділі, а все по-порядочку розкажу, поки не забула. Почалось все з того, що вчора нас попередили і попросили не запізнюватись, прийти в офіційному одязі, бо в офісі буде важливий гість. Тим гостем виявився цілий міністр (Minister of Tribal Affairs). Виявляється, в Індії є міністр ,який займається розвитком племінних осередків, які не мають доступу до інформації, до освіти, медицини і тд.

Потрібно відмітити, що індуси, так як і українці, все роблять в останню хвилину. Вчора, коли ми йшли з роботи, то в офісі ще білились стіни і клалась плитка, але на ранок все було чікі. Звичайно, міністра зустрічали червоною доріжкою, оплесками і всякими підлизуваннями, так як прийнято. Але що мене здивувало,це те, що по всьому офісі під плінтус вони понасипали голівки чорнобривців- так прикрасили. Міністр приїхав, звичайно ж з мигалками, квакалками, з конвоєм, на машині, яка нагадує Чайку радянських часів. На зустріч з самим міністром нас не запросили, але зате показали як експонат:«дивіться, що в нас є!». Ми потисли йому руку, мило поусміхались і пішли назад просиджувати штани J. І ніби день пролетів….

Приїхали з роботи і пішли за бананами. Нашу увагу привернув гучний звук барабанів. Ну, ми,як справжні варвари, полізли на звук і світло… а там… індійське весілля, вірніш його початок. Як шкода, що у нас не було фотікіііів L. Біля хати -натянутий тент, зроблений з червоної і жовтої тканини (такий веселенький). Під тентом купа людей, одягнутих у золоті туніки, причому чоловіки також, а по середині, на білому коні сидить наречений у ще дивнішому наряді. Це все супроводжується танцями, барабанами, трубами. Кста, музиканти також були вдіті дууже цікаво, починаючи від головного убору, закінчуючи капцями. А потім та вся шумна процесія, на чолі з нареченим на коні, вирушає до нареченої. В нас була ідея піти за ними, ну так, «чіста пазиріть», але потім схаменулись і вирішили на шукати пригод на свої «другі дев’яносто».

От такий от позачерговий пост получився J