середу, 25 серпня 2010 р.

Буде що дітям розказати )))))


На минулих вихідних ми вирішили поїхати в Кхаджурао, маленьке містечко за тридевять земель від Делі. Ми туди поперлись, щоб подивитись на всім відомі храми Камасутри.

Наші пригоди почались ще в Делі, при бронюванні квитків. Тут діє наступна система бронювання: якщо ти бронюєш квиток, а місць нема, то з тебе здирають гроші і записуть в лист очікування. Тобто якщо хтось з головного листа відмовляється їхати, то автоматично отримують квиток люди листа очікування. Ми були в такому листі 24 і свято вірили в те, що таки отримаємо свої квитки, тому що пару тижнів перед тим наші знайомі попали в головний список будучи на 59 місці в списку очікування. Чуда не сталось L… Але це не зупинило нас поїхати… Навіть не знаю, як передати ті враження, коли тобі потрібно проїхати 10 годин, вночі, і можна сказати, без квитка. Адреналіну повні штани. І все б було нічого, але я себе знову неважно почувала. Але світ не без добрих людей і один мужик-індус вступив мені своє місце (напевно, я-таки неважно виглядала), а сам цілу дорогу сидів в мене в ногах. На всі мої спроби звільнити ліжко, він мене вкладав назад спати. На ранок ми з тим мужиком розговорились, виявилось, що він їде в сторону тих храмів і запропонував нас підкинути туди, бо за ним приїде цілий автобус, а людей на той автобус аж троє.
Кхаджурао дуже маленьке, чисте, зелене і акуратне містечко. Ми вирішили не брати рішку, а виняйняли собі по велосипеду і поїхали до храмів самі (разом з велосипедом видається карта). Знову знайшлися пригоди на наші голови і хлинув дощ, як з відра. Ми хотіли заховатись в магазині, але за дві хвилини, що ми їхали до магазину, ми промокли до нитки (на фотках це добре видно), тому вирішили не зупитнятись і не гаяти часу. Мушу відмітити, що туристи і так до себе привертають увагу, а мокрі туристи на велосипах - це взагалі цирк для індусів.
Тепер трошки про самі храми. Мені здається, що ажіотажу навколо тих храмів більше, ніж самих храмів. Там дуууже гарно, вражає та вся архітектура, але щось такого супер-пупер незвичайного, я там не бачила. Наслухавшись про цей храм, я думала, що там геть чисто порно ))). Але нє – все пристойно. Все-таки індійське бачення трох відрізняється від євпропейського. Нам протягом прогулянки по тим храмам зустрічались групи з гідами. Оскільки гіди говорять дуже голосно, то нам волею-не волею приходилось підслуховувати. Найбільше мені сподобались такі фрази гідів: «Ось на цій скульптурі зображений акт зоофілії (тиче на скульптуру де по нозі жінки карабкається мавпочка). Ви можете побачити як сексі-мавпа лізе по нозі жінки.» або «Ось це найсексуальніша скульптура в усіх храмах – жінка і скорпіон. Жінка на цій скульптурі символізує сильне бажання». Одним словом, самих сексуальних скульптур я не догнала))). Мало яке жівотноє по мені лізе…. До сих пір я думала, що це нічого не значить…)))Але все-таки якщо будете в Індії, то ті храми варто відвідати, цікаво там ;).
Що саме цікаво, це те, що в тих храмах дууже багато туристів і здебільшого це люди за 40 (та категорія європейців, яка змусила бізнес працювати на себе, а вони спокійно катаються по світу). Так смішно, ти просиш їх, щоб вони тебе сфоткали, а потім протягом дня, при зустрічі, ви весь час усміхаєтесь один одному, питаєте враження, ніби ви старі друзі.
Дорога назад була така сама як і вперед (ми опинились самі перші в списку очікування). Знову спання в двох на одній полці, сидячи і на підлозі. Спочатку мені в голові не вкладалось як можна в потязі спати на підлозі, але потім побачила скільки індусів її собою повтирало… не така вона вже й брудна ))).
І ще два слова про потяг. Цього разу ми їхали в сплячому класі (Sleeper class). Це таке саме як наш плацкарт, але в купе по 6 полок (три поверхи) + 2 бокові.
От такі от пироги J

2 коментарі: